АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ

 Не є таємницею той факт, що з метою пришвидшення усіх процесів, пов’язаних з асоціацією України з ЄС та спрощенням візового режиму з країнами Європейського Союзу, упродовж останніх років запроваджено низку змін до законодавства, а також продовжується реформування органів  виконавчої  влади, відбуваються складні реформи судової системи.

Значний крок здійснено у сфері запобігання та боротьби з корупцією. Створено принципово нові структури, на які покладаються важливі завдання та від діяльності яких очікується суттєвий прогрес. Серед останніх новел - введення  електронного декларування доходів.

Аналізуючи законодавство України, а також враховуючи практичний досвід, зосередимо  увагу на притягненні до відповідальності за адміністративні корупційні правопорушення та, зокрема, за порушення фінансових зобов’язань і невжиття заходів щодо протидії корупції, а також розглянемо окремі проблемні питання, що виникають на практиці.

Слід зазначити, що законодавець встановив обов’язок подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або ж місцевого самоврядування, ще до запровадження Єдиного державного реєстру декларацій осіб, який завершить формування системи подання, оприлюднення відповідних декларацій. Ця система на сьогодні не розпочала своєї роботи, початок прогнозується тільки у 2017 році.

Найчастіше із уповноважених державою органів, які виявляють правопорушення у сфері протидії адміністративній корупції, є органи МВС України (Національної поліції України), прокуратури та СБУ. З отриманням інформації про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, відповідно до ст. 38 КУпАП «стартує»  визначений законом термін, упродовж якого можливе притягнення особи до відповідальності за вчинення такого правопорушення – три місяці з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Також необхідно зазначити, що строк розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення у судах є загальним – 15 днів з дня одержання протоколу та матеріалів про адміністративне корупційне правопорушення.

Протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення в обов’язковому порядку складається у двох примірниках, один з яких залишається особі, стосовно якої складається такий протокол. Відповідно до ст. 257 КУпАП складений протокол разом з іншими матеріалами у триденний строк, з моменту його складення, надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення, оскільки розгляд такої категорії справ відноситься до компетенції саме місцевих загальних судів, одночасно про складання протоколу повідомляється прокурор відповідної юрисдикції, а також керівництво установи, де працює особа, яка притягається до відповідальності.

Розгляд справ про адміністративні корупційні правопорушення здійснюється в обов’язковому порядку за присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також під час провадження у справі про вчинене адміністративне корупційне правопорушення у суді участь прокурора є обов’язковою (ст. 250 КУпАП).

Щодо порушення фінансового контролю, то перш за все необхідно визначити осіб, яких законодавець зобов’язує подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

Відповідно до положень ст.ст. 3, 45 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами декларування є: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; посадові особи юридичних осіб публічного права, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які припиняють таку діяльність, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями та за один рік після припинення діяльності; особи, які претендують на зайняття вищевказаних посад – декларація подається  за минулий (попередній) рік.

Якщо у випадку щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особливих питань не виникає, позаяк перелік таких осіб є вичерпним, то стосовно посадових осіб юридичних осіб публічного права, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, існують певні застереження.

З цією метою Міністерство юстиції України надало коротке роз’яснення у своєму листі «Щодо застосування антикорупційного законодавства» від 11.03.2014 року № 1050-0-4-14-1111.

Аналізуючи ст. 81 ЦК України, необхідно прийти до висновку, що поділ юридичних осіб на юридичні особи публічного та приватного права здійснюється за критерієм, яким визначається порядок їхнього утворення. У першому випадку це розпорядчий акт Президента України, органів державної виконавчої влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування.

Що стосується визначення переліку осіб, які є працівниками юридичної особи публічного права та повинні подавати декларації, то слід звернути увагу на те, що такі особи повинні виконувати організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, вказані функції працівник може виконувати як постійно, так і тимчасово. Таке трактування містить, зокрема, постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво». Так, організаційно-розпорядчими обов’язками є обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форм власності. Водночас, під адміністративно-господарськими обов’язками розуміються обов’язки з управління або розпоряджання державним, колективним або приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Питання визначення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на практиці є таким, що містить невиправдану дискрецію для осіб, на яких державою покладено обов’язок контролю та виявлення порушень при здійсненні фінансового контролю. Як показує практика , організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції мають бути закріплені нормативно, тобто визначені відповідним наказом по установі, а також мають бути передбачені у трудовому договорі чи прописані у посадовій інструкції.

Варто звернути увагу на встановлення моменту виявлення та термінів притягнення до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, вказані юридично значущі обставини пов’язані між собою. На практиці момент виявлення правопорушення у більшості випадків пов’язується з часом надання інформації на звичайний запит органів, що протидіють корупції, тобто з часом повідомлення про певні факти. Крім того, слід зазначити, що відповідь на запит часто працівники правоохоронних  органів вимагають надати негайно, не давши можливості визначити мети надання такої інформації у правовому полі. Досить часто інформація, яка необхідна органу виконавчої влади, оформлена у вигляді довідки, офіційно зареєстрованої канцелярією установи, а зразок довідки надає сам орган, який виявляє правопорушення в якості «полегшення» роботи. Саме момент реєстрації такої довідки фактично і є моментом виявлення правопорушення. На практиці правоохоронний орган упродовж двох місяців збирає докази вчинення корупційного правопорушення, після чого складає протокол та надсилає його до суду для прийняття законного рішення. Таким чином, витримується встановлений законом 3-місячний термін притягнення до відповідальності.

Зібравши докази, необхідні для притягнення особи до відповідальності за порушення вимог фінансового контролю, складається протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, паралельно із цим копії документів з цього протоколу лягають в основу іншого адміністративного корупційного протоколу, який стосується невжиття заходів щодо протидії корупції. Доказування вини особи у такому правопорушенні має свої складнощі, певні тактичні прийоми та полягає в усвідомленні особою, відповідальною за контроль в установі за дотриманням антикорупційного законодавства, своєї, в цьому випадку, бездіяльності.

Таким чином, при виникненні питань, які стосуються порушення антикорупційного законодавства, необхідно перш за все детально розібрати ситуацію та не робити поспішних кроків.

Ми розглянули лише незначну частину інформації, яку необхідно знати керівникам та працівникам державних підприємств, установ, організацій та юридичних осіб публічного права щодо положень антикорупційного законодавства у частині фінансового контролю та про невжиття заходів щодо протидії корупції. У кожному конкретному випадку необхідно звертати увагу на всі деталі, у тому числі на деякі маленькі дрібниці, які, на перший погляд, є не важливими для особи, у разі її притягнення до відповідальності, проте такі дрібниці можуть виявитись найбільш важливими та впливовими у конкретній ситуації.

Для фахової оцінки, для надання консультацій і пропозицій щодо правової допомоги у тій чи іншій ситуації, пов’язаній із можливим порушення антикорупційного законодавства, варто звернутися за допомогою до правників з числа адвокатів чи працівників юридичних компаній, зокрема Європейської правничої компанії.