ВСУ висловився про терміни пред'явлення позову до поручителя

 Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 лютого 2016 розглянув справу № 6-2239цс15 за позовом банку до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд роз'яснив, що згідно з частиною першою статті 553 Цивільного кодексуза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо термін основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК).

Разом з тим з настанням певної події, що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (частина друга стаття 251 і частина друга стаття 252 ЦК).

У переглядається справі з договору поруки слід, що поручительство припиняється з припиненням зобов'язання. Таким чином, в договорі поруки не встановлено термін його дії відповідно до статті 252 ЦК, а тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом півроку з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це термінове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлений термін його дії договором або законом, витікання цього терміну припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що термін поручительства відноситься до преклюзівних термінів.

У кредитному договорі термін виконання основного зобов'язання чітко визначений: терміном повного погашення кредиту є 26 грудня 2008 року. При таких обставинах у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 27 грудня 2008 року протягом наступних 6 місяців.

Термін поруки не є строком для захисту порушеного права. Це термін існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після закінчення цього терміну припиняються, а це означає, що ніяких дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор здійснювати не може.

Таким чином, вимога до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання повинно бути пред'явлено в межах терміну дії поручительства (6 місяців, 1 року або будь-якого іншого терміну, встановленого сторонами в договорі). Тому навіть якщо в межах терміну дії поручительства була пред'явлена претензія і поручитель не виконав зазначені в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого за межами зазначеного терміну, оскільки із закінченням терміну припинилося матеріальне право.

У переглядається справі, встановивши що банк звернувся до відповідача як до поручителя з позовом про стягнення заборгованості за договором овердрафтного кредитування після закінчення шестимісячного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання, суд правильно застосував норми частини четвертої статті 559 ЦК і прийшов до обґрунтованого висновку про те , що зобов'язання за договором поруки припинилися.