Дотриманням строку збереження робочих місць при демобілізації

 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавчо визначено термін демобілізація — це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати мирного часу.

Демобілізація — процес, зворотний процесу мобілізації.

Серед військовослужбовців терміном демобілізація також неофіційно називають процес звільнення  в запас після строкової служби, після проходження бойових дій у зоні АТО.

Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України встановлено, що за мобілізованими особами зберігається їх робоче місце та середній заробіток протягом одного року з дня мобілізації.

Таким чином, тримати в армії мобілізованих більше року законодавство не дозволяє - лише рік держава гарантує бійцям збереження заробітку і робочих місць, на яких вони працювали до служби.

Відповідно до частини 4 ст. 119 КЗпП за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту,  зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Згідно Директиви «Про звільнення військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 02.03.2015 № Д-1 органам військового управління надано завдання щодо звільнення з військової служби у зв’язку з демобілізацією військовослужбовців, які прослужили рік (але не пізніше ніж за 10 діб до закінчення однорічного строку їх перебування на військовій службі та перевезення звільнених військовослужбовців до місць проживання/перебування).

За загальним правилом, працівники, які були мобілізовані для проходження військової служби в особливий період, мають стати до роботи ще до того, як мине рік із часу направлення їх у військкомати для проходження військової служби.

Військові комісаріати повинні повідомляти керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності про дотримання трудових прав і гарантій соціального захисту військовослужбовців із числа їх працівників, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та перебувають на лікуванні в медичних закладах, у полоні чи зникли безвісти.

Про можливі проблеми з дотриманням строку збереження робочих місць при проведенні демобілізації розглянемо далі.

В разі, коли з будь-яких причин цей строк (за 10 днів до закінчення календарного року перебування на військовій службі) буде порушено – є реальний ризик виникнення випадків не співпадання дати з’явлення на роботі та строку демобілізації + проїзду до місця проживання/роботи. Якщо особа  дістанеться до місця роботи пізніше, вона втратить роботу. Оскаржити це буде важко.

Тому звертаю увагу мобілізованих на необхідність відстежувати строк своєї демобілізації.

Якщо дата критично наближається до дати виходу на роботу (умовний строк «критичності» – приблизно 7 календарних днів), пропоную варіант, який дозволить «підстрахуватись» від звільнення.

Оскільки за мобілізованим зберігається робоче місце, за ним зберігається право на відпустку. Тому, якщо очевидно, що дістатись до роботи у строк неможливо, варто власноруч написати заяву про повну відпустку за минулий рік, вказавши дату початку відпустки – кілька днів до дати ймовірного звільнення (дня закінчення річного строку відсутності) та направити роботодавцю через відділення Укрпошти з описом вкладення та повідомленням про вручення (підтвердить дату отримання заяви) або передати під підпис про отримання (на копії –підпис уповноваженої особи роботодавця ).

Орієнтовний строк поштового обігу на Україні – в межах тижня.

 Даний варіантом є безспірним і  шансів на поновлення на роботі або оскарження дій роботодавця набагато більше, ніж у випадку пропущення строку з’явлення на роботі.

Якщо працівник із власної вини прибув на роботу пізніше встановленого строку, роботодавець маже ухвалити рішення щодо дисциплінарної відповідальності працівника з урахуванням поважності причин його відсутності.

Якщо працівник прибув на роботу пізніше ніж через рік із часу його мобілізації з вини посадових осіб Збройних Сил України або інших військових формувань, де він проходив службу, і це підтверджено відповідними документами, роботодавець повинен допустити такого працівника до роботи з дати його прибуття, однак законних підстав для оплати днів, коли працівник був незаконно відсутній, немає.

Особам, які демобілізовані до завершення річного строку, варто:

1. з’явитись на роботі;

2. переконатись у тому, що по підприємству, установі, організації видано наказ про те, що особа приступає до виконання своїх обов’язків/стає до роботи у зв’язку із закінченням строку мобілізації (цей наказ повністю знімає ризик звільнення);

3. написати заяву на відпустку. Можлива відмова роботодавця у відпустці з посиланням на «графік відпусток», «річну відсутність» є неправомірною. Так, згідно статті 11 Закону України «Про відпустки», щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі  виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.

Прес-секретар суду