Неявка у судове засідання відповідача

 Неявка у судове засідання відповідача

Неявка відповідача в судове засідання, як умова заочного розгляду справи, слід мати на увазі як його  особисту  відсутність у залі судового засідання, так і відсутність його представника. Коли відповідач фактично присутній у залі судового  засідання, але не бере  активної участі у справі,  то таку його поведінку не можна прирівнювати до неявки і ухвалене при цьому судове рішення не буде вважатися заочним. До таких випадків можна прирівняти також видалення відповідача із зали судового  засідання  в порядку застосування  заходів процесуального примусу.

У разі множинності учасників на боці відповідача (ст. 32 ЦПК України) заочний розгляд справи можливий у випадку неявки у судове засідання всіх відповідачів. Така норма, введена,  з метою запобігти ситуації, коли одне і те саме рішення суду щодо одних відповідачів вважатиметься заочним, а щодо інших звичайним. Адже в такому випадку на практиці питання оскарження такого рішення суду та набрання ним чинності виявиться проблемним.

Неявка  відповідача  в судове засідання після оголошеної по справі перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її розгляду не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач брав участь у попередніх засіданнях, йому роз´яснювалися його права та обов´язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог.

Належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання

Повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду повинно проводитися відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду не існує.

Порядок вручення судових повісток чітко регламентований ст. 76 ЦПК України. У випадку, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім´ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.

Повернення відділенням зв´язку судової повістки за закінченням терміну зберігання не можна вважати належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, оскільки це не відповідає вимогам ст. 76 ЦПК України.

Невиконання обов´язку осіб, які беруть участь у справі, повідомляти про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи може тягнути певні негативні наслідки надсилання судом судової повістки на останню відому судові адресу, незалежно від її подальшого отримання. Проте, для застосування таких наслідків суд зобов´язаний попередньо дотримуватися порядку вручення судової повістки відповідно до положень ч.3 ст. 76 ЦПК України. Відмова відповідача отримати судову повістку на пошті відповідно до ч. 8 ст. 76 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. При цьому друкований орган, в якому розміщуються відповідні оголошення, визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини 9,10 ст. 74 ЦПК України).

При вирішенні питання належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи мається на увазі саме вручення відповідачеві повістки про виклик у судове засідання. На це прямо вказується в ст. 224 ЦПК України. Причому в таких випадках не матиме значення, чи отримав відповідач повістку про виклик до попереднього судового засідання, та чи з´являвся він до нього, або чи надавав він письмові чи усні заперечення, та подавав чи не подавав докази, що їх обґрунтовують.

Відсутність поважних причин неявки відповідача

Відповідно до ст. 27 ЦПК України участь у судових засіданнях це право, а не обов´язок сторін. Тому не можна вважати основою заочного провадження один лише факт неявки відповідача у судове засідання. Необхідним елементом є неповідомлення ним причин неявки або визнання таких причин судом неповажними.

У випадку неявки відповідача з причин, які визнані судом поважними, заочний порядок розгляду справи виключається.

Питання визначення критеріїв, якими повинен керуватися суд при визначення поважності (неповажності) таких причин законодавчо не  вирішено. Вірним вбачається те, що  при  визначенні  поважності  причин  неявки в судове засідання суд повинен оцінювати всі обставини у сукупності. У разі визнання причин неявки неповажними, суд зобов´язаний в ухвалі обґрунтувати своє рішення з цього питання: чому суд вважає зазначені  підстави неповажними; з яких підстав він виходив, роблячи такий висновок, які обставини брав при цьому до уваги. 

Прес-секретар суду